Перекази заробітчан — близько 9 відсотків ВВП — довго читалися як хороша новина: валюта, підтримка споживання, стабільна гривня. Насправді це індикатор того, що найпродуктивніший ресурс країни знаходить застосування деінде.
Модель, у якій країна продає руду, зерно й працю, працює рівно доти, доки є що продавати. Демографія забирає третю позицію без нашої участі: країна вийде з війни з населенням близько 30 мільйонів і дефіцитом робочих рук у кожній галузі.
Тому «дешева праця як конкурентна перевага» — це вже не стратегія, а спогад. Це добра новина: від того, чого немає, відмовитися легко.