війна

Дрони — найближче до нормальної ринкової економіки, що в нас коли-небудь було

Уперше за тридцять років з'явилася галузь, де приватні компанії конкурують продуктом, а не доступом. І вона виросла в секторі з державним замовленням — тобто рівно там, де за нашою попередньою логікою мала б бути найбільша рента.

Сотні виробників, цикл від ідеї до фронту в тижнях, замовник відбирає за тим, що літає, а не за тим, хто чий. Це працює тому, що критерій відбору неможливо підробити: результат перевіряється на фронті в реальному часі.

Звідси головний висновок, який виходить за межі оборонки: справа була не в тому, що державне замовлення розбещує. Справа в тому, що доти в держави не було чесного критерію відбору. Коли він з'явився — ринок з'явився теж.

Чому `working`, а не `high`

Ця галузь ще не пройшла перевірку миром. Гарантоване замовлення й воєнна терміновість роблять половину роботи; що з цього залишиться, коли зникне і те, і те, — відкрите питання. Модель закупівлі варто переносити на цивільну сферу вже зараз, поки перевага не вивітрилася.

Суміжні тези

2022-й не побудував нову модель — він добив стару

Модель, у якій дешевий метал і дешевий газ дають зростання, померла остаточно — не через рішення уряду, а тому що заводів більше немає, а газ ніхто дешево не продає. Нова модель не побудована: є її фрагмент.

Гроші відбудови мають купувати продуктивність, а не квадратні метри

Якщо міжнародні гроші підуть на фізичне відновлення того, що було, ми за 300 мільярдів доларів побудуємо Україну 2013 року.

← Усі тези