Практично це означає три умови. Співфінансування з приватним капіталом як обов'язкова умова, а не побажання. Страхування воєнного ризику замість прямих грантів бізнесу — держава й донори мають знімати ризик, а не заміщати інвестора. І готовність не рятувати те, що й до війни не працювало.
Останнє політично найважче й тому найважливіше: відбудова створює ідеальний привід відновити малопродуктивні підприємства під гаслом робочих місць.
Що залишити з воєнної економіки
Оборонку як експортну галузь, поки бойова перевірка продукту ще є перевагою. Модель закупівлі — швидкого замовника, який відбирає за результатом, а не за паперами. Інженерів, яких не можна списувати після війни.
Що згорнути
Бюджет, у якому 40–50 відсотків видатків покривають партнери. Державу як найбільшого роботодавця й покупця. Валютні обмеження. Бронювання як спосіб розподілу робочої сили. Усе це виправдано зараз і руйнівно потім.